wybierz język: Україна Polski Türk English

Спільний кордон – спільна культурна спадщина

Новий погляд на польські та турецькі фортеці над Дністром

ХОТИН

Хотин знаходиться на правому (колись молдавському) березі Дністра. Перше укріплення (град) в місці, що панувало над переправою поміж місцевостями Хотин i Брага, було засновано швидше за все князем Володимиром Великим в низині Дністра та невеликого потоку під кінець X ст. Форт оберігав південно-західний кордон Русі та торгівельні шляхи, що з’єднували Київ з наддунайськими територіями. Згадана фортифікація знаходилася, найбільш ймовірно, в місці північної башти замку, що було збудовано пізніше. В часи феодальної роздробленості Хотин остаточно потрапив до складу галицько-волинського князівства. Власне правителі того князівства король Данило Галицький і його син князь Лев у 1250–1264 роках на місці давнього граду збудували мурований замок. Вірогідно, що вже тоді було збудовано кам’яні середньовічні мури і поглиблено рів. Після приєднання Червоної Русі до Польського королівства – Хотин став одним з головних осередків так званого Покуття – території поміж Дністром та гірським Прутом і Черемошем, що знаходилася певний час під польським впливом. У 1388 р. польський король Владислав Ягайло віддав Покуття молдавському господарю Петру I Мушату. В хотинському замку почав господарювати староста – перекулаб (рум. pârcălab). У XV ст. Покуття було предметом польсько-молдавських конфліктів і кілька разів переходила з рук в руки.

            Наступна перебудова замку в Хотині здійснювалася за часів панування одного з найвідоміших молдавських правителів Штефана Великого, швидше за все в 60-70 роках XV ст. Будівництво сучасних замків було одним з найважливіших елементів зміцнення господарської влади Штефаном Великим. Крім Хотину він звів або перебудував, між іншим, замки в Сучаві та Сороках. Допомагали в будівництві італійські та генуезькі ремісники з Кафи. Оборонні мури були збудовані висотою 40 м (їх ширина сягала 5-6 м). Збудовано п’ять башт та проведено модернізацію будинків на збільшеному дитинцю. В результаті тих праць з’явилися дві резиденції: господарський двір, а під поверхнею дитинця збудовано погріб. Замок (за винятком південної стіни перебудованої в XVIII ст.) набув сучасного вигляду, став однією з господарських садиб і найважливіших молдавських фортець. Перші випробування нові хотинські фортифікації повинні були пройти вже у 1476 р. Влітку під Războieni османські війська здобули перемогу над військами Штефана Великого, завдали удару північній Молдавії і взяли в облогу замки в Сучаві, Неамцю та Хотині, але всі ці місця оборонилися перед турками. У 1487 р. Штефан був змушений до формального визнання влади турецької влади. Можливо, тоді в Хотині на якийсь час з’явилася залога яничарів.

            У 1509 р. містечко Хотин було спустошене військами великого коронного гетьмана Миколая Каменецького, що почав наступати на Молдавію щоб помститися за напади Богдана Сліпого на Червону Русь. Четвертого жовтня, коли польські війська поверталися з-під Сучави під Хотинським замком відбулася битва, яка закінчилася перемогою відділів Каменецького. Польська армія повторно з’явилася під мурами Хотину в 1538 р. Зигмунд Старий постановив одразу, погодивши свої дії з Сулейманом Пишним, позбавити трону молдавського правителя Петру Рареша, який був невигідним для обох сторін. Польські війська на чолі з великим коронним гетьманом Яном Тарновським, 17 серпня взяли Хотин в облогу. Тарновський розпочав обстрілювати замковий мур i робити підкопи. Рареш не міг дозволити собі втратити замок і пішов на відсіч. Вторгнення турецький військ до південної Молдавії змусило його однак 30 серпня до укладення порозуміння з Тарновським. Правитель відрікся всяких територіальних претензій щодо Польщі. Можливо, в часі відбудови замку, після знищень пов’язаних з польською облогою, розширено форт в південним керунку.

            Після 1561 р. Ян Якуб Гераклід Деспот, який дістав молдавський трон завдяки допомозі магната Альбрехта Ласького, передав хотинський замок своєму доброчинцю під заставу до часу сплати коштів за виправу, що привела його до влади. Правитель однак не хотів виконувати своїх зобов’язань і 1563 р. відібрав у Ласького фортецю. Амбітний магнат, однак, використав наїзд князя Дмитра Вишневецького – козацького гетьмана і претендента на молдавський трон на землі Деспота, і ще в тому самому році здобув Хотин і заселив його своєю залогою. Однак вже в червні 1564 р. король Зигмунд Август змусив Ласького відати фортецю Молдавії, не бажаючи жодних стосунків з Оттоманською Портою – зверхником Молдавії. Хотин теж відіграв важливу роль у 1572 р., коли господар Богдан IV Лапушанин був обраний внаслідок бунту боярів, яким допомогли турки. Правитель був змушений тікати до Речі Посполитої, а Зигмунд Август вирішив йому допомогти. Коронним військам сприяв факт, що поляк на службі в господаря – Мартін Добросоловський утримав у своїх руках Хотинський замок. Завдяки цьому артилерія з Хотину зміцнила польські відділи Миколая Мелецького. Однак, виправа не закінчилася перемогою, а коронним військам, що почали відступати, було завдано нападу 13 квітня молдавсько-турецькими військами. Мелецький не був переможений, між іншим, також завдяки допомозі залоги замку. Схоже, як в 1564 р. Добросоловський був змушений віддати замок новому господарю – Яну Срогому, після того як той присягнув на вірність Зигмунту Августу. Польські війська знову вступили до Хотину в 1600 р. Того разу на прохання господаря Яреми Могили, якого господар Волощини Михайло Хоробрий витіснив з Ясс та Сучави. Зрештою у 1615 р. короні магнати – Самійло Корецький i Міхал Вишневецький захопили Хотин під час виправи, що мала на меті посадити на молдавський трон Александра Могилу. Тільки після так званого Бушацького миру (1617 р.) польська сторона зобов’язалася повернути Хотин Молдавії. Крім того, під час угоди з Османською імперією в  1634 р. поляки домагалися від турків віддати їм Хотин.  

            Хотинський замок відомий в першу чергу з двох битв сімнадцятого століття  між військами речі Посполитої та Османською імперією в 1621 i 1673 р. Обидві події описані в багатьох джерелах, в польській літературі найкращі опрацювання це: L. Podhorodecki, Kampania chocimska 1621 r., „Studia i Materiały do Historii Wojskowości”, t. X-XI (1964–1965) i M. Wagner, Wojna polsko-turecka 1672–1676, t. I–II, Zabrze 2009). 

            Весною 1653 р. в Хотині знову ненадовго переховувався вигнаний правитель з Ясс господар – того разу то був Василь Лупул, тесть Тимофія Хмельницького. Правитель зі своєю свитою швидко втік на територію Речі Посполитої, а замок був захоплений семиградськими відділами, що підтримували нового правителя – Георгій Штефан.

Менш відомим епізодом в діяльності хотинського замку є оборона польскою залогою під керівництвом полковника Яна Магнуса фон Охаппа, весною 1674 р. Охапп розмістив своїх людей в хотинському і жванецькому замках, а також в фортифікація давнього турецького табору (під Хотином), але позбавлений підтримки зі сторони головних польських сил під кінець червня був змушений капітулювати. Польські війська захопили Хотин також десять років пізніше, коли Ян ІІІ пробував під Жванцем перекинути свої війська через Дністер до Молдавії, але після закінчення кампанії поляки залишили замок. Поява Окопів Святої Трійці в 1692 р. призвела до того, що польська сторона перестала цікавитися Хотином.

Значення Хотинського замку зменшилося в другій половині XVII ст., коли його фортифікації були вже дуже застарілі. З іншого боку, турецький досвід пов'язаний з майже 30-річним пануванням в Кам’янці-Подільським, вказували, що османська військова присутність над середнім Дністром дозволяла ефективно тримати в ризах правителя Молдавії. Додатково виправа царя Петра Великого до Молдавії в 1711 р. показала туркам необхідність кращого забезпечення північного кордону імперії. Тому Хотин разом з прилеглими територіями був ще в тому самому році відібраний у Молдавії та переданий під безпосередній турецький контроль. У 1712–1718 роках під керівництвом французьких інженерів навколо замку було збудовано сучасні бастіонні фортифікації.

У XVIII ст. Хотин був триразово в облозі та здобутий російськими військами у 1739 i 1769 роках, а у 1788 році  – габсбургскими. Крім того, в 1768–1769 роках служив як опора і місце переховування для барських конфедератів, що воювали з російськими військами на Поділлі. Внаслідок миру в Бухаресті (1812 р.) Хотин та вся Бесарабія потрапляє до влади Російської імперії, а через певний час замок використовувався російською армією. На сьогодні, замок і фортеця збережені в доброму стані, вони є однією з найбільших туристичних атракцій над Дністром.  

 

 

                        Ян Єжи Сова 

Варшавський Університет

 

 

 

 

 

Література:

J. Demel, Historia Rumunii, Warszawa 1986.

D. Kołodziejczyk, Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet kamieniecki 1672–1699, Warszawa 1994.

S. Koniecpolski, Korespondencja Stanisława Koniecpolskiego hetmana wielkiego koronnego 1632–1646, oprac. A. Biedrzycka, Kraków 2005.

D. Milewski, Rywalizacja polsko-kozacka o Mołdawię w dobie powstania Bohdana Chmielnickiego (1648–1653), Zabrze 2011.

M. Plewczyński, Wojny i wojskowość polska w XVI wieku, t. I - II, Zabrze – Tarnowskie Góry 2011–2012.

L. Podhorodecki, Stanisław Żółkiewski, Warszawa 1988.

M. Wagner, Kampania żwaniecka 1684 roku, Warszawa 2013.

Ibidem, Wojna polsko-turecka 1672–1676, t. I–II, Zabrze 2009.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Хотинська_фортеця (ostatni dostęp: 20 sierpnia 2014 r.).

Autorzy zdjęć/grafik:Krystian Trela (12) - w sumie 22.