wybierz język: Україна Polski Türk English

Спільний кордон – спільна культурна спадщина

Новий погляд на польські та турецькі фортеці над Дністром

КАМ’ЯНЕЦЬ- ПОДІЛЬСЬКИЙ

Кам’янець-Подільський

 

            Про Кам’янець-Подільський (як про місто, так і про фортецю) написано дуже багато праць (найновіша польська R. Król-Mazur, Miasto trzech nacji, українська: М. Петров, Місто Кам'янець-Поділський в 30-х роках XV-XVIII століть). Кам’янецький замок дуже міцно вкоренився в польській культурі і масовій свідомості завдяки творам Генрика Сенкевича. Тому не будемо описувати історію фортеці (зацікавленим рекомендуємо звернутися до наукових і популярно-наукових праць), а представимо коротко найважливіші аспекти міліарного функціонування замку і його гарнізону.

            Початки мурованого замку в Кам’янці пов’язують з пануванням на Подолі князів Коріатовичів, які столицею своїх територій вибрали місцевість Смотрич над річкою з тією самою назвою. На переломі 70 i 80-х рр. XIV ст. Коріатовичі перенеслися до Кам’янця, де було закладено також римсько-католицьку дієцезію, що спричинило до закріплення високих позицій міста. Старий Кам’янецький замок набув сучасного вигляду у зв’язку з фортифікаційними роботами з початку XIV ст., коли вже знаходився в межах Польського королівства. Розбудова укріплень була пов’язана зі змінами розкладу сил біля південного кордону монархії Ягеллонів. Османська імперія прийняла землі Молдавіюї і Волощини, а з другої половини XV ст. майже щорічно татарська орда робила наїзди на Поділля і Русь. В той час розпочинає формуватися польська система охорони південно-східних кордонів краю, важливу роль в цьому відіграла фортеця. В той час у Кам’янецькому замку починає стаціонувати постійний гарнізон польської піхоти (враховуючи у середньому від кількадесяти до кількасот людей), який залишався там аж до 1672 р.

            У першій половині XVI ст. під Кам’янцем кілька разів з’являлися молдавські війська, але у них не було відповідний засобів, щоб розпочати облогу замку. З тих самих причин фортеці над Смотричем теж не атакували татари. Покращення польсько-турецьких стосунків від 30-х років XVI ст. відсунула від Кам’янця поважнішу загрозу. Не є також дивним те, що в фортеці не проводилися поважні фортифікаційні роботи (не враховуючи дрібних модифікацій з часів панування Стефана Баторія), гарнізон теж посилювали. Порта почала загрожувати місту і замку в другій декаді XVII ст. Ймовірно саме тоді було вирішено будувати нові укріплення для зміцнення обороноздатності Старого замку. Спроектовану Теофілом Шембергом будівлю (Hornwerk) названо Новим замком, почали будувати у 1617 р., але не встигли завершити до турецького наїзду у 1621 р. Під час оборони під Хотином Кам’янець відіграв дуже важливу роль, будучи головним заготівельним центром польсько-литовсько-козацької армії, що оборонялася над Дністром. Наступного разу турки з’явилися під Кам’янцем у 1633 р., але армія під командуванням Мехмеда Абаза-паші була розбита гетьманом Станіславом Конецпольським в битві під мурами фортеці. Кам’янець також хотіли підпорядкувати козаки Богдана Хмельницького у 1651 i 1652 р., але не мали відповідних засобів, щоб бути серйозною загрозою для залоги, якою керував генеральний староста Петро Потоцький. Небезпеку для фортеці могла становити тільки армія, яка мала необхідне інженерно-технічне забезпечення – таку армію мала Туреччина. На початку 70-х років XVII ст. ризик наступної війни з Портою дав можливість коронним елітам усвідомити необхідність потурбуватися про стан обороноздатності „башти передньої Європи”. Але було запізно. Голандський інженер Ульрик фон Вердум писав у 1671 р., що фортеця знаходиться в жахливому стані. Нічого дивного, що роком пізніше вона впала під натиском султанських військ. Відомій облозі присвячено багато праць (останнім часом на цю тему писав Марек Вагнер). Тут варто тільки пригадати, що окрім фатального стану укріплень до капітуляції призвела також невелика кількість польського гарнізону (десь понад тисячі регулярних солдат). Всупереч баченню Сенкевича капітуляція наступила в останній момент, коли османська армія вже майже здобула фортецю. Більше ніж на четверть століття Кам’янець перейшов під турецьке панування. Ті часи були детально описані Даріушем Колодзійчиком.

Кінцеві роки султанської влади і польська блокада у часи так званої великої турецької війни призвели до господарчого занепаду міста. У XVIII ст. всіма силами намагалися повернути його значення, що певним чином удалося. Одночасно планувалося підняти фортецю, пізніше одну з найважливіших фортець Речі Посполитої. У Кам’янцю утримувалося постійно близько 600 піхотинців. Фортеці також пощастило зі здібними та енергійними інженерами і комендантами такими як: шотландець Архібальд Гловер де Глайден, швед Кристіан Дахлк чи голландець Ян де Вітте. Перші поважні фортифікаційні роботи проводилися під керівництвом Гловера у 1710–1715 i 1720–1725 роках. Вони полягали головним чином на консервації існуючих об’єктів, але також на зведенню кількох нових будівель. В половині XVIII ст. Дахлк забезпечив оточення міста артилерійськими батареями (що правда, не дуже сильними), а в другій половині століття Вітте продовжував розвивати оборонну інфраструктуру – ставлячи, між іншим, кошари. Головною проблемою був брак фондів, у зв’язку з цим Кам’янець, крім зроблених робіт, не міг дорівнятися до найновіших фортець того часу і розпоряджався недостатнім гарнізоном. Останній мілітарний епізод в діяльності польського Кам’янця відбувся у 1792 р. у зв’язку з так званою війною за оборону Конституції з травня. Фортеця була підготовлена, а гарнізон зміцнений до рекордної кількості 3 тисячі солдат. Перебіг воєнних дій призвів однак до того, що фортеця та її гарнізон не відіграли значної ролі під час війни.

 

Опрацьовано на підставі:

Z. Hundert, Garnizon wojskowy Kamieńca Podolskiego w latach 1667–1672, „Saeculum Christianum” (w druku).

D. Kołodziejczyk, Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet kamieniecki 1672–1699, Warszawa 1994.

R. Król-Mazur, Miasto trzech nacji: Studia z dziejów Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku, Kraków 2008.

М. Петров, Місто Кам'янець-Поділський в 30-х роках XV-XVIII століт: Проблеми соціално-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління, Кам'янець-Поділський 2012.

Biblioteka XX. Czartoryskich w Krakowie, rkps nr 2699.

L. Podhorodecki, Kampania chocimska 1621 r., „Studia i Materiały do Historii Wojskowości”, t. X-XI (1964–1965).

A.J. [Rolle], Zameczki podolskie na kresach multańskich, t. I, Warszawa 1880.

M. Wagner, Wojna polsko-turecka 1672–1676, t. I–II, Zabrze 2009.

 

Autorzy zdjęć/grafik:Artur Brzóska (17)Krystian Trela (25) - w sumie 42.